ХрещатикЦентральна магістраль і діловий центр столиці України. Пролягає від Європейської до Бессарабської площі. Проходить через Старокиївський і Печерський райони міста. Забудова Хрещатика почалася з кінця 18 ст. У часи Київської Русі ця місцевість являла собою покриту лісом долину, у якій протікав струмок. За давніх часів вона була місцем полювання, де кияни розставляли сітки для лову дикого звіра (звідси й древня назва - Перевісеще). Пізніше вона називалася Хрещатою долиною (її перетинали, перехрещували яри). У документах 16-17 ст. ця місцевість відома за назвою Евсейкової долини; у документах 18 ст. - за назвою Піски.

З озера в районі нинішнього Майдану Незалежності (Площі Незалежності) випливав струмок, що у районі Басейної зливався із Кловом. Уздовж струмка долиною пролягав шлях на Васильків. До 1806 р. забудовано було приблизно до справжньої вулиці Прорізної. У районі Майдану Незалежності проходили вали, які оточували місто. Там, де тепер починається Софієвська вулиця, була Лядська брама. Від неї через долину йшов Іванівський шлях зі старого міста на Печерськ. На початку 18 ст. через Хрещатик був прокладений шлях з Подолу на Печерськ (теперішні Владимирський спуск і вулиця Михайла Грушевського). Перші житлові дерев'яні будинки з'явилися на Хрещатику в 1797 р. (у районі між Європейською площею й Майданом Незалежності). В 1803 р. на початку вулиці (на перетині Хрещатика й Трехсвятительскої вулиці) побудований перший у Києві міський театр (архітектор А. И. Меленський; із цього часу Хрещатик називали Театральною вулицею), це дерев'яне спорудження 1851 р. було знесено, замість нього побудований по проекті архітектора О. В. Беретті триповерховий готель "Європейський". В 1834 - 69 почалася вживатися й назва Хрещатик. Постанова про офіційне затвердження назви прийняте в 1869 р.

Першим кам'яним будинком на Хрещатику був будинок Головинського, до 1849 р. у ньому розташовувалася губернська поштова контора з відділенням для диліжансів. В 1978 - 82 р. на його місці побудоване нове приміщення музею В. І. Леніна. Зараз це Український будинок, у ньому проводяться різноманітні виставки, концерти, конференції й т.п. Забудова й формування Хрещатика як вулиці почалися з 30 - 40-х р. 19 ст. В 70 - 80-х р. 19 ст. на Хрещатику зводяться в основному триповерхові будинки з магазинами, приміщеннями для контор і банків і т.п. Хрещатик стає головною вулицею міста. Її продовжили до Бессарабської площі (загальна довжина досягла 1,2 км).

а перетинанні Хрещатика й Бессарабської площі (на місці будинку, що стоїть з лівої сторони Бессарабського ринку) у середині 19 ст. стояв двоповерховий готель, що належав архітекторові В. О. Беретті. У ньому 1846 р. зупинявся Т. Г. Шевченко. На протилежній стороні в будинку Сухоставських жив історик М. И. Костомаров, у якого бував Шевченко та інші члени Кирило-Мефодіївського братерства. В 1876 р. на Хрещатику споруджений будинок Міської думи. В 1890 р. по Хрещатикові прокладений перший маршрут конки (кінного трамвая); 1892 р. перший у Росії, другий у Європі електричний трамвай зв'язав Хрещатик з Подолом. В 1894 р. біля Міської думи побудована велика електростанція. В 1904 р. бруківку замінили гранітними кубиками. На початку 20 ст. Хрещатик - торговий центр міста.

Під час ВОВ переважна більшість будинків на Хрещатику й прилеглих до нього вулицях було зруйновано. У процесі післявоєнного відновлення вулиця було значно розширена й перепланована. Забудова кін. 19 - поч. 20 ст. збереглася між вул. Б. Хмельницького й бульваром Т. Шевченко, Площею Незалежності й Трьохсвятительською вулицею.

Тематичні записи