Андріївська церкваПерлина бароко - Андріївська церква закладена 1744 р. у зв'язку із приїздом Єлизавети І у Київ. Побудована в 1749 - 54 р. по проекту В.В.Растреллі на Андріївській горі, на початку Андріївського спуска (назва від Андрія Первозванного). Це єдина в Україні збережена робота архітектора. Будівництвом керував зодчий И.Мічурін. Однокупольний пятиглавий храм має форму хреста, у кутах якого розміщені декоративні вежі на масивних стовпах, які відіграють роль своєрідних контрфорсів. Зовні контрфорси прикрашені пілястрами й укриті трьома парами колон з капітелями корінфского ордену. До Андріївської церкви з боку вулиці ведуть круті чавунні сходи. Вся маса церкви опирається на двоповерховий будинок-стилобат з вісьма кімнатами на кожному поверсі, стіни якого являють собою фундамент церкви. Навколо церкви - балюстрада, з якої відкривається мальовнича панорама Подолу й Дніпра.
Внутрішнє обрамлення Андріївської церкви, розроблене В.В.Растреллі, більш близьке до стилю рококо.
З 1958 р. Андріївська церква - філія заповідника Софіївський музей. В 1978 - 79 р. проведена чергова реставрація.
Місце розташування - Андріївський спуск, 23.

Андріївський спускАндріївський спуск пролягає від Контрактової площі до Владимирської й Десятинної вулиці. Верхня частина Андріївського спуска утворилася на шляху, що уже із часів Київської Русі зв'язував Старий Київ (Гору) з Подолом, пролягаючи між Андріївською й Замковою горами. В 1711 р. за наказом тодішнього київського губернатора проїзд між Замковою й Андріївською горами був розширений, і він став придатним для користування не тільки для пішоходів і вершників, але й для проїзду запряжених кіньми й волами возів. Назву Андріївський спуск одержав в 18 ст. від Андріївської церкви. В 1920 перейменований на вул. Г.В.Ліверу. В 1944 р. було ухвалене рішення про повернення йому історичної назви; в 1957 - прийняте повторне рішення.

Існує легенда, відповідно якій місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли св.Андрій прийшов у Київ і побудував на горі, де зараз стоїть Андріївська церква, хрест, то все море пішло долілиць. Але деяка частина його лишилася й сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували церкву, то під престолом відкрився колодязь. В Андріївській церкві немає дзвонів, тому що, по легенді, при першому ж ударі вода прокинулася б і залила б не тільки Київ, але й усе Лівобережжя.

Основна забудова вулиці виконана в 90-х рр. 19-го ст. і на початку 20 ст. Нині, відбудований у стародавньому виді, спуск - це місце виставки-продажу живопису й виробів народної творчості під відкритим небом. Андріївський спуск називають київським Монмартром. У будь-який день, у будь-яку погоду ви завжди побачите тут безліч художників, які демонструють свої роботи, зразки прикладного мистецтва - прикраси, посуд зі скла й кераміки, смішні фігурки з дерева, іграшки, медалі, монети й багато чого іншого. На Андріївському спуску багато невеликих барів і кафе, де можна відпочити.
На спуску панує атмосфера кінця 19 - початку 20 ст. Вулиця славиться тим, що у домі №13 жив письменник М.О.Булгаков, автор романів "Біла гвардія", "Дні Турбіних", "Майстер та Маргарита". У цьому будинку розташований музей Булгакова. На Андріївському спуску також працює унікальний музей однієї вулиці. У ньому показана історія Андріївського спуску в картинах, фотографіях і інших речах з давніх до наших часів. Уздовж всієї вулиці багато картинних галерей, художніх салонів. У затишному парку нижче церкви ви можете побачити скульптури Івана Кавалерідзе.

Тематичні записи