Герб Чернігівської області
Герб Чернігівської області являє собою срібний щит із чорним коронованим двоглавим орлом із червленими лабетами й язиками, золотими очима, дзьобами, пазурами й коронами. У лазурному із золотою окантовкою нагрудному щитку золотий знак засновника Великого князівства Чернігівського Мстислава Володимировича.
Прапор Чернігівської області
Прапор Чернігівської області являє собою зелене прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 2:3, посередині якого проходить біла горизонтальна смуга шириною 1/5 ширини прапора. У лівій верхній частині прапора зображення чорного двоглавого орла із червоними лабетами й мовами золотими очима й озброєнням (дзьоби й пазурі), а на головах - по золотій відкритій короні. На грудях орла зображений синій щит із золотим обрамленням, на якому видний золотий знак князя Мстислава Володимировича. На прапорі дві зелені смуги позначають дві географічні зони Чернігівської області - Полісся й Лісостеп. Біла смуга символізує собою річку Десна, що їх розділяє.
Герб міста Чернігів
Історичний герб Чернігова: "Одноглавий чорний увінчаний золотою короною орел, що тримає в лівому пазурі позолочений хрест, у срібному полі".
Февраль 19, 2009
Герб області являє собою синій геральдичний щит із зображенням золотого сонця й трьох колось пшениці. Сонце символізує "космічний вогонь, мужність, силу", синій колір - ріки Дніпро й Славуту, колосся - основу життя; три колосся - динамічність, триєдність земного буття, прогресивний рух уперед. Колосся також символізують так звану "Трипільську культуру" - древню цивілізацію хліборобів на території України.
Флаг Черкасской области
На прапорі зображений Великий герб області. Він відрізняється від малого тим, що має обрамлення у вигляді картуша, унизу якого шабля й булава, вище - лаврові вінки, ще вище - гілки калини. У верхній частині в оточенні галузей дуба й жолудів поміщений портрет поета Тараса Григоровича Шевченко (білим на пурпурному тлі), уродженця Черкащини. Булава й шабля символізують славне минуле козачого регіону, лавр - славу, дуб - силу й непохитність, жолуді - надію на ріст і прогрес, калина - національна рослина України.
Февраль 19, 2009
Французький щит, розділений на два поля вузькою, срібною, хвилястою смугою, що символізує головну водну артерію Криму - ріку Салгір. У верхнім лазурному полі щита, що означає красу міста, розташована золота бджола, що летить, як символ користі. У нижнім червленому полі перебуває золота антична чаша з легенди про виникнення скіфів, що є символом історії міста, що бере свій початок від Неаполя Скіфського. Червлений колір у цьому випадку говорить про мужність і доблесть скіфів, що захищали свою столицю. Щит увінчаний золотий баштової п’ятизубчатою короною з бурелетом квітів прапора АРК і оточений напіввінком з дубових галузей натурального кольору, оповитих стрічкою ордена Трудового Червоного Прапора з доброчинця написом "Місто користі".
Апрель 4, 2008
Із прийняттям конституції Крим набув державні символи: герб, прапор, гімн. Столицею Автономної республіки Крим є місто Сімферополь. Герб Автономної Республіки Крим являє собою в червленому варязькому щиті зверненого вправо срібного грифона, що тримає в правій лапі розкриту срібну раковину з голубою перлиною. Грифон (крилатий лев з орлиною головою) - міфологічна істота - символ античних міст Херсонеса, Пантікапея й інших, у більш пізні часи - міст Севастополя й Керчі. З античних часів грифонові приписували охоронні властивості. На гербі Криму він зображений як символ хоронителя й захисника республіки. Блакитна перлина символізує Крим як унікальний куточок планети, єдність всіх його народів, релігій і культур. Грифон покладений на варяжський щит (малий герб) - символ перетинання важливих торговельних шляхів, а його червоний колір - символ мужності, хоробрості й відваги народів Криму всіх століть. Щит тримають мармурові античні колони. Навершенням герба служить висхідне золоте сонце - символ відродження й процвітання, тепла й світла. Під щитом, оповившись кільцями навколо колон, розташована сино-біло-червона (квітів прапора Криму) девізна стрічка з написом: "Процвітання в єдності".
Прапор Автономної Республіки Крим являє собою полотнище, що складається із трьох горизонтально розташованих кольорових смуг: верхньої - синього кольору, що становить однієї шосту ширини Прапора; середньої - білого кольору, що становить чотири шостих ширини Прапора; нижньої - червоного кольору, що становить однієї шосту ширини Прапора. При піднятті Прапора Автономної Республіки Крим у вертикальному положенні ліворуч повинна бути розташована синя смуга, посередині - біла, праворуч - червона. Ширина Прапора Автономної Республіки Крим дорівнює одному метру, довжина - двом метрам, довжина ратища Прапора - трьом цілим і чотирьом десятим метра. Прапор Автономної Республіки Крим або його зображення може бути й інших розмірів, однак у всіх випадках відношення ширини Прапора до його довжини повинне бути витримане в масштабі 1:2, а відношення довжини Прапора до довжини ратища Прапора - у масштабі 1:1,7.
Апрель 4, 2008
Герб Вінницької області являє собою геральдичний щит, що складається із чотирьох частин. Дві блакитні частини з усміхненим сонцем символізують головні ріки регіону Дністер і Південний Буг, а білий хрест із лазурним щитком на червоному тлі - об'єднання Поділля й Брацлавскої землі.
Прапор - Блакитне полотнище із двома вузькими горизонтальними червоними смугами у верхній і нижній частинах. У середній частині зображуються елементи герба: сонце й білий хрест із лазуревым щитком, на якому зображений білий півмісяць. Ширина блакитних смуг як і їхня відстань від верхньої й нижньої крайок дорівнює 1/10 частини ширини прапора; довжина полотнища ставиться до його ширини як 3:2. Червоний і голубий колір означають об'єднання Поділля й Брацлавскої землі. Блакитні смужки плюс до того символізують головні ріки регіону Дністер і Південний Буг. На зворотному боці прапора зображень сонця й хреста немає. Прапор повинен прикріплюватися до ратища жовтого кольору довжиною 2,5 метри.
Дата прийняття: 18.07.1997
Апрель 4, 2008
Головний елемент герба Києва - фігура архангела Михайла зустрічається на печатках і монетах київських князів (де звичайно зображує самого князя). Одне з перших збережених зображень київського герба із зображенням ангела, що тримає в руці меч, є в Титулярнику 1672 року, цей же герб наведений і в гербовнику 1730 року. Уперше офіційно герб затверджений указом Катерини II в 1782 році.
Прапор Києва являє собою прямокутне полотнище синього кольору в центрі якого зображення Михайла Архангела з герба міста.
Апрель 4, 2008
Чернігів - місто обласного підпорядкування, адміністративний, економічний і культурний центр Чернігівської області. Розташований на правом березі Десни. У місті знаходяться річковий порт, вузол залізничних автомобільних шляхів і авіаліній. Територія міста - 71,3 кв. км. Населення- близько 300 тис. чоловік. Ділиться на два адміністративних райони - Деснянський і Новозаводський. Відстань від Чернігова до Києва: залізницею - 209, шосейною дорогою - 141 км.
Окремі знахідки епохи неоліту з околиць Чернігова свідчать, що перші поселенці з'явилися тут ще в IV тисячоріччі до н.е., а виявлені в урочищах Яловщина й Татарська Гірка поселення епохи бронзи вказують на заселення території міста в II тисячоріччі до н.е. В I тисячоріччі н.е. на крутих берегах Десни й Стрижня, порізаних глибокими ярами, існувало кілька поселень жителів півночі: у межах древньої центральної частини Чернігова на Валу, на Елецких і Болдіних горах і в інших місцях.
Поступово зливаючись, вони поклали початок Чернігову, що протягом Х-XIII в. був другим після Києва економічним, політичним і культурним центром Київської Русі.
Швидкому зростанню міста сприяло вигідне географічне положення в басейні Десни і її притоки Снов і Сейм. По Десні й Дніпру він підтримував зв'язок з Києвом і далі з Візантією. По Десні, крім того, відкривався вихід до земель у верхів'ях Волги й Оки, а також до Новгорода. По Волго-Донському шляху Чернігів, підтримував зв'язок з арабським Сходом. Основу господарського життя міста становили ремесла, землеробство й торгівля.
Апрель 1, 2008
Маріїнський палац побудований 1750 - 1755 р., що проектував Б.Растреллі для графа Розумовського. В 1744 році імператриця Єлизавета, дочка Петра І, під час відвідування Києва, сама вибрала для нього місце. Спорудженням палацу керував видатний російський зодчий И.Мічурін.
Головний фасад Маріїнського палацу "дивиться" на Маріїнський парк, закладений 1874 р. у пейзажному стилі. Алеї цього парку - звивисті, начебто "уписані" у ландшафт. Із протилежної сторони палацу - Міський (Царський) Сад, закладений 1743 р. на основі стародавнього Регулярного саду (заснованого ще Петром І). Його стиль - класичний регулярний: мережа прямих алей, які перехрещуються під прямим кутом. Палацовий комплекс має строго симетричну композицію. Головний двоповерховий корпус і одноповерхові бічні флігелі утворюють широкий двір. Архітектура палацу вирішена в стилі бароко: виразне компонування обсягів, багата пластика фасадів.
Протягом своєї багаторічної історії палац неодноразово реконструювався. Значна реконструкція була здійснена в 1868-1870 роках після великої пожежі, що знищив дерев'яний другий поверх і всі парадні приміщення. При відновленні палацу надбудували кам'яний поверх, фасади наситили новими пластичними деталями, а інтер'єри переробили у формах класицизму з елементами бароко й ренесансу. Роботи проводилися під керівництвом академіка архітектури К. Маєвського. Рік їхнього закінчення - 1870-й - викарбуваний у картуші на фасаді, зверненому в парк.
До Жовтневої революції палац був резиденцією царської родини.
Палац дуже постраждав у період Великої Вітчизняної війни: бомба, що потрапила в нього, зруйнувала центральну частину будівлі. В 1945 - 1949 роках палац відбудували під керівництвом українського архітектора П.Альошина, і із цього часу він став місцем урочистих прийомів.
В 1979 - 1982 роках, після ретельних дослідницьких робіт, палац реставрований переважно у формах архітектури кінця XІ сторіччя. Упорядкування території виконане на основі креслень, схвалених у свій час Б.Растреллі. Форма фонтанів, малюнок зелених насаджень мають традиційний для XVІІІ сторіччя характер. Фонтани прикрашені парними скульптурними композиціями - копіями скульптур середини XVІІІ сторіччя, які зберігаються в музеях країни. З вестибюля палацу на другий поверх, де розташовані парадні зали, ведуть мармурові щаблі.
Важливими елементами художнього оформлення палацу є предмети декоративно-прикладного мистецтва, які належать переважно до другої половини XІ сторіччя, а також меблі й люстри (стародавніми й виконані сучасними майстрами в дусі XVІІІ-XІ сторіч), картини відомих майстрів живопису. У деяких залах збереглися невеликі фрагменти настінного живопису, виконаного художником К.Аллиауди в другій половині XІ сторіччя, і реставровані в 1982 році. Чудова паркетна підлога палацу відтворена під час останньої реставрації. Складений з коштовних порід дерева, він вражає красою малюнка й зробленою майстерністю виконання.
Сьогодні це історичне спорудження презентує нашу країну у світі як державна резиденція. Її називають Президентським Палацом. У ньому проходять урочисті державні події - нагородження, прийоми, вручення вірчих грамот Послами іноземних держав, саміти й зустрічі офіційних делегацій на найвищому рівні.
Март 29, 2008
На південній окраїні Києва, біля селища Пирогов, де з високих пагорбів відкриваються мальовничі види й приємна прохолодь залучають синьоокі ставки, серед дібров і гаїв, розташований Музей народної архітектури й побуту України. Музей (загальна площа - близько 150 га) заснований в 1969 р.
Поселення на його території відомі з глибокої стародавності (знайдені предмети пори бронзи). Пирогово вперше згадано в 1627 р. як володіння Києво-Печерської лаври. В 1720 р. фігурує як с.Пирожов. З 1957 р. - у границях Києва.
Понад 300 пам'яток народного будівництва XVІ-XX сторіч завезені сюди з різних регіонів України: Середньої Придніпровщини, Полтавщини, Слобожанщини, Полісся, Поділля, Карпат і Півдня України.
Садиби із самобутніми сільськими будинками й господарськими будівлями сформовані з документальною вірогідністю й згруповані відповідно особливостям планування поселень того або іншого історико-етнографічного й географічного регіону.
Друге життя одержали перевезені сюди дерев'яні церкви - унікальне явище у світовій архітектурі. Ідейним і композиційним центром музею є експозиція вітряних млинів, що розташована на найвищому пагорбі.
У фондах музею зберігається понад 70 тисяч предметів побуту, творів народного мистецтва, знарядь праці. Найцікавішими з експонатів обладнані інтер'єри будівель. Саме такі експозиції показують єдність народної матеріальної й духовної культури. До того ж, у музеї проводяться свята народної творчості, на яких фольклорні колективи відтворять стародавні обряди, виконують забуті народні пісні. Демонструють своє мистецтво й народні майстри - на ярмарку можна придбати їхні унікальні вироби.
Час роботи: 10:00-17:00; середа - зачинено.
Март 29, 2008
споруджений в 1108 - 1113 р. на території Михайлівського Золотоверхого монастиря онуком Ярослава Мудрого київським князем Святополком Ізяславичем. Хрестово-купольний шестистовпний храм із трьома нефами й одним позолоченим куполом. На поч. 20 ст. храм - 7-купольний. Михайлівський Золотоверхий Собор був побудований з каменю й цегли на ізвесково-цементному розчині технікою "мішаної кладки" з використанням голосників у пазухах зводів. Стіни собору прикрашали мозаїки й фрески. В 1934 - 35 р. собор був розібраний. Частина фресок і мозаїк збереглася. У соборі збереглися: "Евхаристія", "Стефан і Фаддей" - фрагменти фігур святих; фрески - сцени з "Благовіщення" і ін. Мозаїка "Дмитро Солунский" і верхня частина фрескової фігури Самуіла - у Третьяковській галереї й Ріс. музеї в Ленінграді (сучасний Санкт-Петербург). Імена художників, які створили мозаїки й фрески Михайлівського Золотоверхого Собору, невідомі. Імовірно, у роботах брав участь давньоруський майстер Алимпій з Києво-Печерського монастиря. Загальна площа мозаїк, які збереглися, - 45 кв. м. Написи на мозаїках собору зроблені старослов'янською мовою. Крім мозаїк і фресок, збереглися дві шиферних плити кінця 1 ст. з рельєфним зображенням вершників. В 1999 році собор був відновлений.
Март 29, 2008
Новые записи
Старые записи
Прапор Чернігівської області 
