Чернігівська область - коротка історична довідка
Чернігівська область 06.06.2008
Обласний центр — м. Чернігів.
Адміністративно-територіальний поділ: 22 райони.
Область розташована в північній частині України. На півночі державний кордон проходить на межі з Брянською областю РФ, у північно-західній частині — з Гомельською областю Білорусі. На сході межує з Сумською, на півдні — з Полтавською, на заході й у південно-західній частині — з Київською областями України.
Значна частина області розмістилась у Придніпровській низовині, південно-східна частина — на Полтавській рівнині. Головними артеріями є р. Дніпро та його ліва притока Десна.
Територія сучасної області була заселена ще за часів раннього палеоліту. Протягом VII—VIII ст. тут мешкали східно-слов'янські племена сіверян і полян. У IX ст. Чернігово-Сіверські землі ввійшли до складу Київської Русі, а в XI ст. було утворено Чернігівське князівство. 1239 р. краєм прокотилася хвиля татаро-монгольської навали. У XIV ст. Чернігівське князівство захопила Литва. З 1503 р. воно ввійшло до складу Росії. 1618 р. за Деулинським перемир'ям 
Чернігівщина відійшла до Польщі, де було утворене воєводство, згодом ліквідоване підчас Визвольної війни 1648—1654 рр. 1654 р. Чернігівщина в складі Лівобережної України була возз'єднана з Російською державою. Після ліквідації Катериною II Запорозької Січі був анульований полковий адміністративний поділ земель. У 1782—1796 pp. землі входили до Чернігівського й Новгород-Сіверського намісництв. 1797— 1802 pp. землі перебували в складі Малоросійської губернії. З 1802 р. — у складі Чернігівської й Полтавської губерній. 15 жовтня 1932 р. було утворено Чернігівську область у межах сучасних кордонів.
Останні коментарі